**Розпад під тиском**

ДСНС України, Київ. Тепле літо вже підходило до кінця, а разом із ним і всі ті теплі дні, які раніше приносили мені радість. Я стояла біля свого кабінету, намагаючись зібрати свої думки після чергової суперечки з батьком. Вчора ми знову посварились через мою відмову їсти. Він вважав, що я надто худа, що мені потрібно їсти більше, щоб набрати вагу. Але я знала, що зі мною все гаразд. Батько вийшов із свого кабінету і підійшов до мене. Його обличчя було червоне від гніву. — Аліна, що з тобою не так?! Ти знову нічого не їла?! Я відчула, як моє серце почало битися швидше, а руки затряслись. — Я їм, але не хочу їсти багато, тато... — Не хочеш?! Ти повинна їсти, щоб бути здоровою! Що з тобою відбувається?! Він підвищив голос, і тепер уже всі співробітники дивились на нас. Я відчула сором і страх. — Тато, перестань... будь ласка... Але він не слухав. Він продовжував кричати, і я вже не могла стримати сльози. — Гаразд, їдь до Тараса! Він тобі щось пояснить! Він різко повернувся і пішов у свій кабінет. Я ковтнула сльози і пішла до виходу. Коли я вийшла в коридор, я побачила Філа Малиновського, молодого пожежника-рятувальника. Він підійшов до мене. — Аліна, все гаразд? Я різко зупинилась і глянула на нього. Чомусь мені стало досадно, що він втручається. — Так, все гаразд. Іди собі... Філ виглядав здивованим, але нічого не сказав. Я швидко пройшла повз нього і вийшла в інший коридор. Дійшовши до кабінету Тараса Сахно, я постучала і зайшла всередину. — Тарас, тато сказав, що ти мені щось поясниш... Тарас глянув на мене зі свого місця за столом. — Що відбувається, Аліна? Чому ти знову нічого не їла? Я відчула, що він теж на мене кричить. — Ти мені не батько! Я сама розберусь! Тарас насупився. — Гаразд, якщо ти не хочеш говорити, то я тобі нічого не скажу. Я різко встала і вийшла з кабінету. Сльози текли по моєму обличчю, і моє тіло тряслось. Коли я вийшла в коридор, я побачила Катерину Коваль, тимчасово виконуючу обов’язки начальника Державної пожежно-рятувальної частини. Вона підійшла до мене. — Аліна, що відбувається? Ти виглядаєш дуже засмученою... Я ковтнула сльози. — Піду до тебе в кабінет... Катя підтримала мене під руку і повела до себе в кабінет. Я не знала, що буде далі, але я відчувала, що тільки зараз я починаю розуміти, що відбувається в моєму житті...