**Розпад під тиском**

Кабінет був заповнений димом від цигарок, які курили співробітники Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Я сиділа на стільці, опустивши голову вниз, намагаючись сховатися від усіх цих людей, які були мені нічим не рідні. Мій батько, Сергій, стояв біля вікна, його обличчя було червоне від гніву. "Ти знову нічого не їла, Аліна?" - його голос був схожий на гуркіт грому. "Що з тобою відбувається? Чому ти не хочеш їсти?" Я мовчала, боячись підняти голову і зустрітися з його поглядом. Він знав, що я не їла сьогодні, але він не знав, чому. І я не могла йому сказати. "Піди до дядька Тараса, він тобі допоможе," - він різко махнув рукою у бік дверей. Я піднялась зі стільця і вийшла з кабінету, не очікуючи, що мене хтось зустріне. Але Філ Малиновський, молодий пожежник-рятувальник, вийшов мені назустріч. "Аліна, зачекай," - він торкнувся до мого плеча. Але я не хотіла зупинятися. Я хотіла просто піти і сховатися від усіх цих людей. "Відстань," - я різко відповіла йому і пішла далі. Я дійшла до кабінету Тараса Сахно, мого дядька по материнській лінії. Він був моїм єдиним рідним, якого я майже не знала. Але батько сказав мені піти до нього, тому я взяла глибокий вдих і відчинила двері. Тарас сидів за столом, його обличчя було суворе. "Аліна, що відбувається?" - він запитав мене. Я хотіла розповісти йому все, але щось заважало мені. "Нічого," - я відповіла. Тарас підняв брову. "Не бреши мені, дитино. Що відбувається?" Я знизала плечима. "Ти мені не батько," - я сказала це різко. Тарас зітхнув. "Гаразд, Аліна. Як хочеш." Але потім він почав говорити те, чого я не очікувала. "Ти повинна їсти, Аліна. Твій батько хвилюється за тебе." Я відчула, що мої очі починають сльозитися. Я не хотіла плакати при ньому, але я не могла зупинитися. Я різко встала зі стільця і вийшла з кабінету, не очікуючи нічого доброго. Але коли я вийшла у коридор, мене зустріла Катерина Коваль, тимчасово виконуюча обов’язки начальника Державної пожежно-рятувальної частини. "Аліна, що відбувається?" - вона запитала мене м'яко. Я відчула, що мої сльози починають текти ще більше. Катя обняла мене і відвела до себе в кабінет. Потім туди зайшов Філ. "Що відбувається, Катя?" - він запитав. І тоді я почала розповідати їм усе...